існує прикра закономірність:

Після оптимістичного злету зазвичай наступає співмірний депресняк.
Оптимістичний зліт почався учора, коли я нарешті полагодив задній болотник. Чергове підтвердження власної здатності робити щось путнє руками обрадувало мене непропорційно до зробленого!
Сьогодні все було класно. Навіть знайшов картку на 74 хвилини, забуту у таксофоні (і не кажіть що це неможливо! От лише цікаво, це просто подарунок Провидіння, чи невелика компенсація за майбутні негаразди?)
Остання розмова із Остом ще більше збільшила рівень оптимізму. Чую, Ж наближається...
А наразі - черговий віршик! На цей раз - дворічної давності. Він примітивний, але чимось мені подобається.

Мій оптимізм народиться невдовзі
Мій оптимізм народиться так скоро
Коли розтануть ринви по морозі
І зеленню засяють світлофори

Коли з роботи звільняться сексоти
Коли не треба буде відступати
Коли вже порахують за і проти
Коли вже оголосять результати

Коли усі ми станем трохи варті
Коли напевним стануть наші може
Мій оптимізм народиться позавтра
Тоді коли нарешті переможем

...чого і вам бажаю!