Пригоди Павла Юрійовича та Юрія Анатолійовича. Ч.6. "Гандон"

Щодо героїчних борців проти режиму

Ви гадаєте, що Південна Корея заставлена пам'ятниками диктаторам-антикомуністам, під залізною рукою яких вона два десятиліття поспіль утримувала світовий рекорд щодо економічного зростання? Що кожного ранку (ну або хоча б кілька разів на рік) вдячні корейці натовпами відправляються покладати квіти до пам'ятників тих мудрим державним мужам, діяння яких дали їм нинішнє щастя, процвітання, тури в Таїланд і найвищі у світі темпи збільшення середньої очікуваної тривалості життя? Ну-ну. Пам'ятників Пак Чон Хі в Південній Кореї немає і, думаю, не буде - принаймні, в масовому порядку (на батьківщині і зараз є, і, може, в парі місць поставлять). І це при тому, що вкрай сумна альтернатива - в наявності, і до недавнього закриття кордону будь-хто охочий міг заплатити 200 доларів, купити одноденний тур в КНДР і проїхатися по цій "альтернативі" в автобусі.

( читати далі )

Найкращий для посмертної особистої репутації вихід громадянської війни - цю війну програти, стати жертвою. Тоді про тебе будуть пам'ятати добре. Ти так і залишишся в історії героєм-ідеалістом, незрозумілим мучеником. Правда, може вийде і так, що ціною цієї репутації стануть сотні тисяч (а у великій країні - мільйони) загублених життів.

від tttkkk (в нього на блозі повний текст російською)

Так от: цікаво під таким кутом зору глянути на терористичну організацію ОУН та споріднену партизанську армію УПА. Що готові "свідомі українці" пробачити, чи то "не помітити" в діяльності цих структур лише за те, що вони боролися проти сталінського фашизму?

З іншого боку - хіба не аналогічна ситуація в "совєцьких патріотів" (хоча анологія тут не пряма, але все ж?)

коротше - тема для роздумів...

між іншим

вчора двічі пропустив на проїзний людей з черги на Респ. Стадіоні. першою була жіночка, яка з розгубленим виглядом шукала хвіст однієї з двох довжелезних черг. другою - дівчина зі сновбордом. тут я зменшив натовп суттєво, адже разом з нею в черзі стояла подруга, котра мала проїзний.

коротше, кількість позитиву в світі збільшено, ворожий метрополітен недоотримав 3 гривні 40 копійок :)

щодо острова Зміїний та шельфу

в 1940 році Сталін окупував частину румунських територій, зокрема Ізмаїльську область.
соціалістична Румунія визнала втрату територій, проте морський кордон не визнавала.
це означає, що повноцінного міжнародного кордону не було.
в України такого кордону не було від моменту проголошення Незалежності.
тепер цей кордон є.
звісно, "на помідорчики" відхопити шельфу не вдалося (шкода, звісно),
але
кричати про втрату акваторій, які нам ніколи насправді не належали - безглуздо.
краще домагатися прискорення процесу освоєння покладів газу та нафти - поки румуни все не викачали.

поправте мене, якщо я десь помилився.