Пташиний маразм. Епізод перший.

Наснилось, шо я - Лєнін і шо тікаю із сибірського концтабора.
Злі охоронці, розстріли, ховання у купі хвої під ведмежим лайном, випадкові статеві зносини із гладкими табірними кухарками та іншими тайожними мешканками - все це було перервано телефонним дзвінком особи, відомої в певних непевних колах як Малчік.
Отакоє-от.

позавчора ще не дуже видужалого Птаха занесло

на здибанку діґґерів, на дах одного з напівзруйнованих печерських особняків.
( грілись коло свічки )

( пили шмурдяк, заїдали батоном із майонезом )

Деяких товарищів довелося в буквальному розумінні виносити з поля бою.
Найбільшою втратою вечора став зламаний об пляшковий корок зуб Пофіґіста.
(а Птах думав про людей, що жили колись у цьому будинку, клеїли ці шпалери, сиділи на цих диванах, для яких ці засцяні діґґерами та прочіми пінґвінами стіни були Домом...)