одержуй, фашисте, ґранату!

свято наближається

Скоро - річниця дати, яка зробила нашу країну впізнаваною без жодних Граюнь і Спиртків. Звісно я про Чорнобильський Бабах.

Нещодавно я розповідав про одного сраного лівка, який кепкував з японських капіталістів: мовляв, не погнали робітників на вірну смерть - не примножили японську героїку. А от доблесна КПСС погнала "простих роботяг" на реактор - і таким чином підтвердила Героїчну Велич Радянської Нації. Словом, націонал-соціалізм у всій красі.

Так от, він не сам це придумав. Брехати про Чорнобиль радянські фашисти почали одразу і серйозно. Я от прибирався у шафі - знайшов газетку таку.



( почитаймо? )

совок такий совок

Привіт, мій любий щоденничку! Сьогодні я знову розповім тобі про мої пригоди у Києві - місті переможного совка. Отже, "Київенерго" вирішило подарувати мешканцям нашого будинку нові розрахункові книжчечки.



Для цього воно запхало їх у щілинки скриньок так щільно, що ні книжечку витягти, ні скриньку відчинити. Це при тому, що вся скринькова шафа елементарно відчиняється за допомогою будь-яких плоскогубців.

( світлиносвідчення )

метро: між смітниками і терактами

В Київському метрополітені нема смітників. Нам пояснюють: це тому, що в смітник можна засунути бомбу. Хоча якщо встановити смітники з отвормами розміром з мобілку - бомбу туди засунути буде важкувато, а от недогризок чи зуживану серветку - запросто.

Щоразу коли мені доводилось пхати мокру серветку в кишеню - я зі злістю згадував тупість адміністрації рідного метра. Особливо споглядаючи численні лавочки з купою вільного простору під ними, як на "Театральній":



Думалось: запхати туди спортивну сумку з вибухівкою - раз плюнути... А це ж пересадочна станція.

І от вчора в Мінську на пересадочній станції вибухнула спортивна сумка з вибухівкою, запхана під лавку.

Совок - він і є совок. Замість ремонтувати тротуари - білять бордюри і називають це "благоустроєм". Замість реально виявляти потенційну загрозу - забороняють встановення смітничків у метро і називають це "контртероризмом".

А ми всі сприймаємо це як належне.

шедеври "благоустрою" на Діловій

у кварталі Ділової між Антоновича і Вел.Вас. теж "навели красу". от тільки чорнозем, щедро накиданий на газони ще торік, після серії дощів затопив і без того втиснутий у асфальт бордюр - як і передбачалось. що робити? не фарбувати ж чорнозем (хоча могли б). варіант "розчистити бордюр" - взагалі фантастичний.



ага! повірте своїм очам. здійснювачі "благоустрою" побілили асфальт за 10 см від замазаного землею бордюра. а от вище по вулиці якийсь банк зробив високий бордюр, через який чорнозем не переливається. бордюр був червоний - під колір тротуарної плитки.



так, так. "благоустрій" добрався і до нього.

завіса.

гандони, люди і тролейбуси

спасибі posmixator у, який позичив мені проїзний на тролейбус, завдяки якому я зміг не лише придбати презервативи всього по 4,55 за 3-штучну пачку, але й поспілкуватись з контрольно-ревізійними співробітниками УП "Київпастранс".

ситуація перша. тралік 16 на відтинку між Герцена і Лук'янівською. на питання тьотки в безрукавці я сказав "проїзний". на прохання пред'явити - запропонував спершу пред'явити службове посвідчення.

що тут почалось! тьотка сказала, що вони не мають права (!) пред'являти посвідчення пасажирам. не зважаючи на всю абсурдність її воплів, старші пасажирки перейшли на бік тьотки, яка вперто не хотіла пред'являти посвідчення.

- Як ви можете, - казали вони, - хіба ж ви чоловік після цього?
- Може я ще хлопчик, - спокійно відповідав я, - чекаю на ту єдину, з якою можу втратити цноту виключно після церковного шлюбу?

далі салон тролейбуса перетворився на... судилище над сучасною молоддю, чи як це сказати? гм. я думав, їм сподобається теза про можливу відсутність у мене дошлюбного сексу.

коротше, посвідчення мені тьотка показала лише краєчком, так що прочитати нічого не можна було. я так само показав їй проїзний і вийшов на Лук'янівці, яка типу кінцева.

ситуація друга. після ситуації першої мені трапилась на диво беззапитальна кондукторка, котра спокійно відреагувала на моє "проїзний". зате в районі Полтавської до мене тихцем підійшла середнього віку ревізор-контролерка і показала своє посвідчення. уважно прочитавши прізвище Борова, я мовчки простягнув проїзний і спокійно поїхав далі.

а от якась громадянка з-під вікна почала скандал, мовляв, до компостера тягнутись далеко, бла-бла-бла, коротше, намагалась ретируватись з траліка. ревізори її не пускали, почалась бабська бійка, громадянка мало не сіла на чиюсь дитину, після чого мамаша дитини накинулась на громадянку і допомогла ревізоркам її пиздити.

громадянка голосно верещала щось про бидло, яке понаїхало у Київ. на початку Січових Стрільців її таки витягли з траліка, бійка продовжилась на вулиці.

коротше, траліки наші - це цікаво! рекомендую.