доброго ранку, Україно!

В новинах пишуть, що Львівська залізниця скасувала купу поїздів, а за квартиру тепер треба платити податок на нерухомість. Але я не про це, я про Віктора Федоровича.



Насправді, Віктор Федорович зовсім не поганий і не злий. Самі поміркуйте: в людини важке дитинство, тернистий шлях. Він бандюкував зовсім не через те, що був лихим: просто так склалися обставини. І все б нічого, але завдяки кожному з нас і нашому спільному вибору він став президентом.

І що? Людина не кинулась упиватися владою, як сусідній бацька. Йому не влада потрібна: йому треба домашній затишок і впевненість у завтрашньому дні - те, чого так бракувало в дитинстві. Зрештою, в нашій країні більшість намагається здобути це саме - і якщо потрібно, то коштом суспільства. Просто так сталось, що Віктор Федорович опинився на вершині збудованої всіма нами піраміди, а отже став еталоном успішного втілення української мрії.

Віктор Федорович - не окупант, не чужорідне тіло. Він - наш. Він - це Україна!

Парламенте! Врятуй Україну!

Тут починається якась нездорова возня навколо законопроекту №2450. Він, кажуть, обмежить проведення мирних акцій протесту (хоча...).



Я взагалі підтримую обмеження всіляких акцій протесту - бажано до білоруського рівня. Все одно вони нікому не треба: зібрались пару десятків хіпстерів, помахали прапорами, покричали щось радикальне... Жодного ефекту, жодного кайфу. Так може хоч репресії будуть, політв'язні всякі. А може навіть щось таке:

Ех, мрії, мрії...