добросусідські відносини

Вирішив написати кілька творів на тему наших сусідів: Білорусі, Польщі та Росії. Хотілося б написати і про інших: Угорщину, Словаччину і таке інше - але моє знайомство з ними доволі поверхневе, тому це вже якось іншим разом.



[Poll #1859064]
*Донбас я толком не знаю, тому розповідати про нього все одно не буду. Але цікаво, скільком читачам Донбас цікавий взагалі.

[Poll #1859063]
-----------
РЕЗУЛЬТАТ: сусіди розташувались за алфавітом, при чому Росія не набрала за годину жодного голосу (русофоби детектед!)

Отже, першою буде Білорусь.

а я люблю народ хоць неўзаемна люблю любіць любіць заўжды прыемна

Вже не пригадаю, коли я вперше дізнався про існування Білорусі. Певне, тоді, коли почав цікавитись мапами аж настільки, що довідався про існування не лише УССР (це був шок: Київ і Москва - ніби в різних державах!), але й БССР, і навіть МССР. Потім я навчився розмовляти українською. В поїзді Київ-Одеса влітку 1990 року я вже балакав по-нашому, а сусідкою по купе була вчителька з Гомеля, яка везла натовп своїх "чорнобильських" дітей на відпочинок до моря. Так от: вона слухала-слухала мене та й каже:

- Ой, ты так хорошо по-белорусски говоришь! У нас тут в класcе тоже есть один мальчик, который умеет говорить по-белорусски!

Сказати, що я був шокований - це сказати мало. Як?!! Як можна не відрізнити свою білоруську від нашої української??? Як в цілому класі розмовляти своєю мовою вміє лише один школяр?! Ну, в нас-то теж розмовляли між собою російською, але ж вміли говорити українською всі!

Десь в той же час батько привіз з Мінська книжку "Крынічка", яку я прочитав усю. Така обгортка синя, з білими літерами - там ще лелеки ніби були на картинці. Ну, так, деякі слова незрозумілі (наприклад, "вакол") - але ж загалом ясно все.

Далі Білорусь виникла на моєму обрії в році так 1996-97. В новинах показували масові акції протесту під надзвичайно красивими біло-червоно-білими прапорами, бійки з мєнтами і все таке. ( ще багато про мою Білорусь )

wszyscy zgadzają się ze sobą a będzie nadal tak jak jest

Про Польщу я вперше всерйоз ся задумав коли туди поїхав мій батько. Рік надворі був 1986, комсомольську путівку "туди" було дістати непросто - це ніби як зараз в космос злітати. Батько привіз копилку у вигляді заправки "Shell" і пласмасовий кораблик. Хвалився, що потрапив на прем'єру свіжого американського фільму - про те, як заможного маклера поміняли місцями з негром-жебраком. Для нас тоді це було неймовірно: як це так, свіжий ворожий фільм - одразу в соціалістичний кінотеатр?

Зі зростанням моєї національної свідомості зростало й усвідомлення Польщі як ворога. Спочатку це були козацькі часи: полська шляхта вбивала наших козаків. Потім - часи Другої Світової: польські шовіністичні загони нападали на мирні українські села Холмщини та Надсяння. Коли 1998 року я вперше приїхав до Польщі я не сумнівався, що майже кожен лях прагне моєї смерті.

Тим часом Польща виявилась доволі таки симпатичною країною зі зрозумілою мовою. В ній все було не як у нас: інші (рівніші) дороги, інакші автомобілі, автобуси, автобусні зупинки, крани в ванній, двері в туалеті, сміники, телефонні будки і т.д. Ще там усе було дешевше. На той момент (важко повірити) злотий коштував 80 наших копійок, обвалився він одразу ж по моєму приїзді додому. Звісно, я накупив у Польщі купу красивих зошитів, які в Києві були мені недосяжні - весь 11й клас я насолоджувався крутістю своїх зошитів :) Ще в Польщі все навкруги було обмальовано спрей-фарбою, в нас тоді більшість хуліганів не могла собі дозволити такий розкіш.

Майже одразу я почав робити спроби вивчити польську. На практиці в Каневі разом з нами в гуртожитку мешкали троє американців, одна американка - Дорота (її ім'я викликало в наших хлопців нездоровий блиск в очах) мала польське походження, себто народилася у Варшаві. З нею я й почав так-сяк спілкуватися польською.

( ще багато про мою Польщу )

на остановку ждать выходит стар и мал ой надо бы бежать да транспорта нема

Про Росію писати найскладніше, тому напишу найменше. Адже якщо Білорусь і Польща з'являлись у моєму житті поступово - то Росія тут була зразу, може навіть раніше за Україну. Власне, саме тому на Росію я тримаю найбільшу образу: вона намагалась витіснити собою мою Батьківщину, не дати мені бути собою, отже. На щастя, юнацький шквал росієфобії я вже пройшов і можу тверезо порозмірковувати: а чим же, власне, є для мене Росія?

Пригадую, як я вперше зрозумів, що Росія - це щось інакше. Років так у п'ять я вперше спитав батька, дивлячись на мапу СССР:

- Пап, а почему Киев на зелёном, а Москва на красном? Мы что - за границей?

Росія - це не просто країна. Якщо та ж Польща як явище закінчується на кордонах Польщі (у Львові чи Луцьку вона присутня лише як історія), то Росія - вона і в Києві, і у Львові, і в Астані, і в Ризі. І навіть в Махачкалі, напевне - хоча сумніваюсь. В дитинстві я не відчував жодної різниці з московськими однолітками - ми були просто з різних міст, але з однієї культури, з одних чебурашок і матрьошок. Нинішні покоління українців народжуються не лише з чебурашками, але й з мєнтами, кадєтамі, джиґурдою і пєтросяном. Ну і з Вкантактіком (його напишу з великої літери, власна назва все-таки).

Чи хочу я добра Росії? Так. Чи хочу я щоб Росія розвалилася? Теж так. Без демонтажу РФ не буде ані щасливої Росії, ані (скорше за все) щасливої України. Проблема в тому, що під час розвалу Росії нас може накрити уламками, добряче так накрити.

Я вважаю, що Росію треба знати. Освічені українці мусять добре знати російську мову, бути в курсі російських культурних та політичних подій. Проте не можна обмежуватись Росією! Обов'язково потрібно знати також Польщу (вона нам культурно близька і мову легко опанувати), Білорусь - це саме собою, Болгарія, Словаччина і Чехія - бажано. З Румунією, Молдовою і Угорщиною і Туреччиною складніше, їхні мови варто опановувати хіба після англійської. Англійська - це світова мова, без неї, зрозуміло, нічого не буде. Уряд, який зможе поставити на гідний рівень викладання англійської в наших школах реально заслужить на величний монумент.

Геть від Москви - це найкраща українська політика в принципі. Вона не означає ліквідацію всього російського, а лише відхід від російської системи координат на розумно безпечну відстань - ну і таке ж розумне наближення до інших народів. Сподіваюсь, мої російські читачі також зрозуміють, що я маю на увазі.

Моя Білорусь http://polar-bird.livejournal.com/742079.html

Моя Польща http://polar-bird.livejournal.com/742332.html