"святий і праведний український народ"

про наш народ кажуть багато: що він гостинний (ага!), добрий (двічі ага!) і при цьому волелюбний (агагага!)

от щодо волелюбності: на просторах нашої країни є таке місто - Місто Свободи. хто не пам'ятає - такий титул місто отримало завдяки співучому соловейкові своєї волелюбності.

так от, "волелюбним броварчанам", та й українцям загалом, присвячую ось цю картинку:



а надихнула мене aleechka, та сама, яка "істерична інтернет-журналістка". ось її пост, відео - ну і мій коментао під ним

Не знаю, який тут може бути заголовок

Заголовок можна вибрати з такого от уривка тексту Івана Франка

І тому повторюю: не люблю русинів. Так мало серед них знайшов я справжніх характерів, а так багато дріб’язковості, вузького егоїзму, двоєдушності й пихи, що справді не знаю, за що я мав би їх любити, незважаючи навіть на ті тисячі більших і менших шпильок, які вони, не раз з найкращим наміром, вбивали мені під шкіру. Зрозуміло, знаю між русинами декілька винятків, декілька осіб чистих і гідних усякої пошани (говорю про інтелігенцію, не про селян), але ці винятки, на жаль, тільки стверджують загальний висновок. (...)

( Чи, може, маю любити Русь як расу - цю расу обважнілу, незграбну, сентиментальну, позбавлену гарту й сили волі, так мало здатну до політичного життя на власному смітнику, а таку плідну на перевертнів найрізнороднішого сорту? )

аргументація "на рівні"

виношу з однієї дискусії



людина щиро вважає, що якщо за часів Сталіна якісь злочинці одержували індуліґенцію - то ми в сучасній Україні маємо діяти симетрично. цікаво, чи в багатьох "патріотів" домінує саме таке бачення системи цінностей нашої держави?

якщо так - то Янукович є цілком доречним президентом в такій ситуцації...