![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Сьогодні мав занурення в Бровари. Дякую Олі, без якої б я хрін виповз на рідні асфальти. Бровари - це для мене не просто географічна назва. Це дім. Втрачений дім.

За два десятки років змінилось багато всього, крім електрички. Тільки тепер я не дивлюсь за вікно, де зникає рідний будинок: в ньому вже нема нікого, до кого б мені хотілось повернутись. А так - те саме приглушене жовтаве світло, втомлені обличчя, запах цигарок в тамбурі. Аж не віриться...

Приїхали. Платформа "Протасів Яр". Колія, що проходила крізь все моє дитинство залишилась все на тому ж місці. Київ, Бровари, Кобижча. Всі мої доми стоять на вулицях, що ведуть до станцій. "Південно-Західна залізниця / Через серце моє пролягла..."


За два десятки років змінилось багато всього, крім електрички. Тільки тепер я не дивлюсь за вікно, де зникає рідний будинок: в ньому вже нема нікого, до кого б мені хотілось повернутись. А так - те саме приглушене жовтаве світло, втомлені обличчя, запах цигарок в тамбурі. Аж не віриться...

Приїхали. Платформа "Протасів Яр". Колія, що проходила крізь все моє дитинство залишилась все на тому ж місці. Київ, Бровари, Кобижча. Всі мої доми стоять на вулицях, що ведуть до станцій. "Південно-Західна залізниця / Через серце моє пролягла..."
