polar_bird | как он был от нас далёк

організатор ґеноциду як символ перемоги над нацизмом

Хух. Ще один день совєцького патріотизму позаду.
Вночі дивився фільм про воєнні роки в Києві. Чудовий зразок напівправди для виховання нових патріотів країни Рад. Не заперечую: люди, що пережили війну, говорили щиро: гітлерівці мерзотники, на повернення "наших" і справді чекали.
Але надто вже багато винесено "за дужки". Так, з одним з очевидців - Миколою Барбоном - знайомй особисто. Він родом із села Зазим'я, мешканцям якого більшовики "насолили" ажніяк не менше від нацистів. Коли Зазим'є "визволили" - все чоловіче населення від 17 до 55 років назвали "прєдатєлями" кнули на "іскупать віну" на форсувнанні Дніпра. Без зброї, на підручних плавзасобах, із заґрадотрядами позаду... Таке "визволення" пережили одиниці.
У фільмі про це ані слова.
Лише одною фразою (не авторською, а з вуст очевидця - Дмитра Малакова) окреслено діяльність совєцького підпілля, котре навмисно підставляло цивільне населення під каральні акції окупантів.
З розповіді про масові страти "зрадників" одразу по "визволенні" виходить, що всіх страчували справедливо.
Ну і пафосно сказане словосполучення "велика країна" викликає якесь дрібязкове ставлення до цієї... маленької...
...хочу, аби в нашій країні "меньше зло" (навіть якщо воно в сто разів краще від "більшого") не визнавалось "добром".