![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
polar_birdчитаю, зокрема, й таке.
Опорою для большевицьких партизан на Поліссю й Волині стали - польські колоністи.
Здавалось би, що боротьба польського народу в час другої світової війни повинна була скеруватись проти німців та проти большевиків, які в вересні 1939 р. спільно зліквідували існування польської держави. На польських теренах так воно, можливо, й було. Але не на українських теренах, окупованих колись Польщею. Тут польські колоністи повели боротьбу всіми засобами проти місцевого українського населення; коляборуючи в тому відверто з німцями, зокрема з німецьким гештапом, та з большевиками. Поляки пляново розділили між собою ролі: одна їх частина як"фольксдойчі'" вислуговувалась німцям, працюючи в німецькій окупацїйній адміністрації, в політичних відділах "шуцманшафтах" головно ж як завідувачі згадуваних "лігеншафтів", а другі творили тайні гуртки "пляцуфкі" нібито для боротьби проти німців, а в дійсності для ліквідування в співпраці з большевиками українського самостійницького руху. Таким способом наносили поляки дошкульні удари українському населенню з двох сторін: члени "пляцуфкі", місцеві польські колоністи, знали українське населення і тому бували особливо небезпечними стаючи до диспозиції червоних банд як інформатори й провідники в винищуванні українського свідомішого елементу; а знов же польські "фольксдойчі" негайно спрямовували німецькі відплатні акції за діяльність большевицьких партизан проти українського населення. Міцніші "пляцуфкі" зорганізували поляки в місцевостях: Іванова Долина, Степанська Гута, Пшебраже, Засмики, Антонівка. Деякі "пляцуфкі", не зриваючи фактичної співпраці з большевицькими партизанами, співпрацювали одночасно з німцями, які радо давали їм зброю вірючи, що вона буде вжита проти червоних партизан. Вдійсності ж поляки використовували одержану від німців зброю на те, щоб переводити бандитські напади на українські села. В висліді такого стану багато українських осель було знищено большевицькими партизанами та польськими боївками з "пляцувок", весь дорібок селянина був пограбований, а багато старших людей, жінок і дітей було помордованих червоними та червонобілими бандитами. Інші знов оселі стрічала така сама доля з рук німців, яких насилали на українських селян польські "фольксдойчі".
(...)
В такій ситуації провід українського підпілля признає слушність критичним заввагам про нереальність одночасного переходу до масового збройного спротиву на всіх теренах і дає краєвим проводам вільну руку в виборі форм боротьби відповідно до місцевої ситуації. А що на Поліссі, як видно з поданого з'ясування ситуації, потреба негайного переходу до збройної партизанки була найпекучішою, тому й повстає тут саме перший відділ Української Повстанської Армії.
В подібному положенні як Полісся була й сусідня Волинь. Тому й тут вже осінню 1942 р. повстає сотня Української Повстанської Армії під командою сотн. Довбешки-Коробки (правдиве назвисько Перегійняк, уродженець Волині, визначний член ОУН).
http://lib.oun-upa.org.ua/mirczuk/r103.html
розгляньмо цю ситуацію докладніше. Перегійняк... якось не дуже по-волинськи звучить. перевіряємо у Вікіпедії і бачимо:
Григорій Перегіняк. Народився 8 січня 1908 року в селі Старий Угринів Калуського району Івано-Франківської області. Був засуджений поляками за замах на староугринівського солтиса Ільківа - прислужника окупантів та приналежність до ОУН на довічне ув'язнення (вбивство провокатора), деякий час перебував у в'язниці «Святий Хрест» (Вронки, Келецького воєводства, Польща) разом із односельцем Степаном Бандерою
навіщо галичанина, земляка Бандери, називати "уроженцем Волині"? може, щоб продемонструвати ніби "місцеву ініціативу"?
йдемо далі.
Тут польські колоністи повели боротьбу всіми засобами проти місцевого українського населення; коляборуючи в тому відверто з німцями, зокрема з німецьким гештапом, та з большевиками.
Перепрошую, а жодні українці з німцями коляборували не відкрито. Не було такого. "Нахтіґалю" не було, поліційних батальйонів не було, взагалі - жодної коляборації. "привіт Творцеві і Вождеві Німеччини А. Гітлерові, привіт славній німецькій непобідній армії" - цього теж не було. Гарненько.
йдемо ще далі.
коли повставали "пляцуфки"? скажімо. про Пшебраже польська Вікіпедія пише
W Przebrażu samoobrona powstała samorzutnie w marcu 1943 r. pod wpływem doniesień o nasilających się mordach na ludności polskiej dokonywanych przez nacjonalistów ukraińskich. Początkowo oddział mający bronić kolonii w razie napadu liczył 25-30 ludzi.
то як - березень 1943, чи задовго до жовтня 1942? якщо "потреба негайного переходу до збройної партизанки була найпекучішою" восени 1942 року, то "бандитські напади на українські села" з "пляцувок" мали відбуватися регулярно щонайменше з літа 1942 року, чи не так?
підкажіть мені будь ласка такі факти. а то дуже схоже на те, що Петро Мірчук банально набрехав.
ну і про Гуту Степанську є ретельний переклад спогадів поляків ось тут
http://www.ji.lviv.ua/n28texts/spohady-pol.htm
зокрема У Гуті діяла – ославлена на цілу Волинь – самооборона, щось на зразок партизанського підрозділу. Їм було далеко до цієї назви. Це була група без доброго одностайного керівництва, розсварена, погано озброєна; люди здібні, із чистим сумлінням, але без дисципліни.
схоже, комусь дуже хотілось постфактум показати повсталі напочатку 1943 року розрізнені загони самооборони як частину диявольського плану добре організованого польського населення ( поголовно було "колоністами", які "пляново розділили між собою ролі"). пропаганда така пропаганда...
Опорою для большевицьких партизан на Поліссю й Волині стали - польські колоністи.
Здавалось би, що боротьба польського народу в час другої світової війни повинна була скеруватись проти німців та проти большевиків, які в вересні 1939 р. спільно зліквідували існування польської держави. На польських теренах так воно, можливо, й було. Але не на українських теренах, окупованих колись Польщею. Тут польські колоністи повели боротьбу всіми засобами проти місцевого українського населення; коляборуючи в тому відверто з німцями, зокрема з німецьким гештапом, та з большевиками. Поляки пляново розділили між собою ролі: одна їх частина як"фольксдойчі'" вислуговувалась німцям, працюючи в німецькій окупацїйній адміністрації, в політичних відділах "шуцманшафтах" головно ж як завідувачі згадуваних "лігеншафтів", а другі творили тайні гуртки "пляцуфкі" нібито для боротьби проти німців, а в дійсності для ліквідування в співпраці з большевиками українського самостійницького руху. Таким способом наносили поляки дошкульні удари українському населенню з двох сторін: члени "пляцуфкі", місцеві польські колоністи, знали українське населення і тому бували особливо небезпечними стаючи до диспозиції червоних банд як інформатори й провідники в винищуванні українського свідомішого елементу; а знов же польські "фольксдойчі" негайно спрямовували німецькі відплатні акції за діяльність большевицьких партизан проти українського населення. Міцніші "пляцуфкі" зорганізували поляки в місцевостях: Іванова Долина, Степанська Гута, Пшебраже, Засмики, Антонівка. Деякі "пляцуфкі", не зриваючи фактичної співпраці з большевицькими партизанами, співпрацювали одночасно з німцями, які радо давали їм зброю вірючи, що вона буде вжита проти червоних партизан. Вдійсності ж поляки використовували одержану від німців зброю на те, щоб переводити бандитські напади на українські села. В висліді такого стану багато українських осель було знищено большевицькими партизанами та польськими боївками з "пляцувок", весь дорібок селянина був пограбований, а багато старших людей, жінок і дітей було помордованих червоними та червонобілими бандитами. Інші знов оселі стрічала така сама доля з рук німців, яких насилали на українських селян польські "фольксдойчі".
(...)
В такій ситуації провід українського підпілля признає слушність критичним заввагам про нереальність одночасного переходу до масового збройного спротиву на всіх теренах і дає краєвим проводам вільну руку в виборі форм боротьби відповідно до місцевої ситуації. А що на Поліссі, як видно з поданого з'ясування ситуації, потреба негайного переходу до збройної партизанки була найпекучішою, тому й повстає тут саме перший відділ Української Повстанської Армії.
В подібному положенні як Полісся була й сусідня Волинь. Тому й тут вже осінню 1942 р. повстає сотня Української Повстанської Армії під командою сотн. Довбешки-Коробки (правдиве назвисько Перегійняк, уродженець Волині, визначний член ОУН).
http://lib.oun-upa.org.ua/mirczuk/r103.html
розгляньмо цю ситуацію докладніше. Перегійняк... якось не дуже по-волинськи звучить. перевіряємо у Вікіпедії і бачимо:
Григорій Перегіняк. Народився 8 січня 1908 року в селі Старий Угринів Калуського району Івано-Франківської області. Був засуджений поляками за замах на староугринівського солтиса Ільківа - прислужника окупантів та приналежність до ОУН на довічне ув'язнення (вбивство провокатора), деякий час перебував у в'язниці «Святий Хрест» (Вронки, Келецького воєводства, Польща) разом із односельцем Степаном Бандерою
навіщо галичанина, земляка Бандери, називати "уроженцем Волині"? може, щоб продемонструвати ніби "місцеву ініціативу"?
йдемо далі.
Тут польські колоністи повели боротьбу всіми засобами проти місцевого українського населення; коляборуючи в тому відверто з німцями, зокрема з німецьким гештапом, та з большевиками.
Перепрошую, а жодні українці з німцями коляборували не відкрито. Не було такого. "Нахтіґалю" не було, поліційних батальйонів не було, взагалі - жодної коляборації. "привіт Творцеві і Вождеві Німеччини А. Гітлерові, привіт славній німецькій непобідній армії" - цього теж не було. Гарненько.
йдемо ще далі.
коли повставали "пляцуфки"? скажімо. про Пшебраже польська Вікіпедія пише
W Przebrażu samoobrona powstała samorzutnie w marcu 1943 r. pod wpływem doniesień o nasilających się mordach na ludności polskiej dokonywanych przez nacjonalistów ukraińskich. Początkowo oddział mający bronić kolonii w razie napadu liczył 25-30 ludzi.
то як - березень 1943, чи задовго до жовтня 1942? якщо "потреба негайного переходу до збройної партизанки була найпекучішою" восени 1942 року, то "бандитські напади на українські села" з "пляцувок" мали відбуватися регулярно щонайменше з літа 1942 року, чи не так?
підкажіть мені будь ласка такі факти. а то дуже схоже на те, що Петро Мірчук банально набрехав.
ну і про Гуту Степанську є ретельний переклад спогадів поляків ось тут
http://www.ji.lviv.ua/n28texts/spohady-pol.htm
зокрема У Гуті діяла – ославлена на цілу Волинь – самооборона, щось на зразок партизанського підрозділу. Їм було далеко до цієї назви. Це була група без доброго одностайного керівництва, розсварена, погано озброєна; люди здібні, із чистим сумлінням, але без дисципліни.
схоже, комусь дуже хотілось постфактум показати повсталі напочатку 1943 року розрізнені загони самооборони як частину диявольського плану добре організованого польського населення ( поголовно було "колоністами", які "пляново розділили між собою ролі"). пропаганда така пропаганда...
