про морально-психологічний стан української творчої нтіліґенції

[polar_bird]

Для привернення уваги - ось вам Сашко Лірник із його коронним аргументом



А ось передісторія. Санін зняв фільм про розстріляних кобзарів. Купа сайтів передрукували практично ідентичний текст.

Картина розповідає про події 1930-х років, драматичні часи індустріалізації, колективізації, Голодомору та знищення інтелігенції. Зокрема, у сюжет увійшов реальний факт 1934 року, коли всіх кобзарів і лірників етнографічна комісія Академії наук УРСР запросила на з'їзд до Харкова з нагоди Республіканської олімпіади міста і села. Насправді ж більш ніж 200 музикантів завезли до лісу, де розстріляли.

Тим часом Вікіпедія нарахувала всього 82 бандуристи, зниклі за більшовицької влади. Тобто, не на сумнозвісному з'їзді, а взагалі, в усіх репресіях включно з Голодомором. Дивно, правда?

Етнографічна комісія (ліквідована ще в 1933 році) буцімто запрошує аж 200 кобзарів - і вони зникають. Навіть сліду нема. Цікаво ж знайти правду, попитати людей знаючих. Але виявилось, що замість пояснити - вони реагують більш ніж гостро.





Ось така в нас нтіліґенція, ось таке в неї ставлення до людей, що хочуть дізнатися правду. Чи дивно що в такого народу президент - Янукович?..

ПС. ось ще один штришок до портрету



ППС. щойно помітив, що фейсбук згорнув коментар з анекдотом. а анекдот такий:

"В робітничому клубі - лекція про будівництво соціалізму. Лектор: "За останні роки в нашому місті коло мосту збудовано десять нових багатоповерхових будинків для пролетарів!" Робітник: "Я щодня ходжу через міст, бачу там тільки кілька старих бараків..." Лектор: "А ви, товаришу, менше дивіться. ГАЗЕТИ ЧИТАТИ ТРЕБА!"

Comments

[polar-bird.livejournal.com]

ким визнаним? для мільйонів людей Жуков та його мемуари є визнаним джерелом історичної істини в останній інстанції.

якщо Конквест справді фаховий дослідник - то він в своїх працях мав вказати джерело, з якого взяв інформацію. якщо ж ні - то це вже не проблеми Павла Зуб'юка :)

[forko.livejournal.com]

А для Павла Зубюка і його більш ніж сумнівної позиції якесь підтвердження (не кажучи вже про джерела) взагалі не потрібні?))

[polar-bird.livejournal.com]

позиція полягає в тому, що якщо в певної події нема
а) точної (плюс мінус кілька днів) дати
б) точного місця
в) жодної документальної згадки
г) зафіксованих спогадів очевидців

то ця подія належить до таких, історичність яких недоведена.

як можна знайти джерела на підтвердження позиції того, чого не існувало?

[forko.livejournal.com]

Лукавиш Пташе.
Кость Чемерський у газеті «Українські обрії» (квітень, 1991) подає такі свідчення:

Є. КЕДРОВСЬКА, пенсіонерка, у 1930-ті роки працювала бібліотекаркою: «У 1934-1935 роках по Харкову пройшли чутки, що відбувся кобзарський зліт, кобзарів вивезли з Харкова і кинули до яру, де вони й загинули… Кобзарям нібито сказали, що їх везуть до Москви ще на один зліт і що нібито трапилося це в дорозі». В. ВОВК, пенсіонерка, в минулому — вчителька: «Кобзарів я любила з дитинства. Їх можна було частенько бачити в Харкові. А в середині 30-х зовсім не стало. Ходили чутки про якийсь кобзарський з’їзд, куди нібито звезли кобзарів з усієї України, а потім повбивали».

А. ПАРФИНЕНКО, харківський кобзар: «За сталінським наказом забирали всіх. Були облави на базарах. Забирали багато інвалідів, були й кобзарі там. Була одна сім’я: Прокіп Маловичко, жінка Мотря і троє дітей, всі дуже гарно співали. Жили вони в селищі Амур під Дніпропетровськом. Вночі їх забрали, навіть не сказали, що їм брати — чи харчі, чи якийсь одяг, — повантажили в ешелон, де багато вже було кобзарів з інших міст України. Очевидячки, цей ешелон ішов з самого Києва. Доїхали вони до Харкова, там приєднали до них ще багато кобзарів. За деякими підрахунками, було їх триста тридцять сім. Доїхали кобзарі і всі ті, котрих забрали у Дніпропетровську, до Москви, їх направили в Сибір.

[polar-bird.livejournal.com]

це ти лукавиш. наголошую:

в першому випадку йдеться про чутки, буцімто в Харкові відбувся з'їзд кобзарів, учасників якого стратили. спогади очевидця є? нема.

в другому випадку про з'їзд не йдеться взагалі. йдеться про арешт і висилання в Сибір.

то нащо ти лукавиш, га?

[forko.livejournal.com]

відбувся з'їзд кобзарів, учасників якого стратили. спогади очевидця є?(с) Ти сам розумієш абсудність свого запитання?))
Чи по-твоєму в 34 році спецально бандерівці розпускали чутки в Харкові щоб повернутись до цієї теми в 2012?))
Чи може Конквест та інші автори в середині 20ст.вирішили їм підіграти?))

[polar-bird.livejournal.com]

на твою думку, чутки розповсюджують виключно бандерівці? помиляєшся: часто вони виникають самі по собі, ефект "поламаного телефону".

а щодо Конквеста та інших авторів - то знову ж таки: не існує

а) точної (плюс мінус кілька днів) дати
б) точного місця
в) жодної документальної згадки
г) зафіксованих спогадів очевидців

[maksymus.livejournal.com]

Будь-який масовий розстріл, навіть Катинський, не відповідав би вашим критеріям. Очевидці відсутні або дають свідчення під тиском і згодом відмовляються. Документи органів влади можуть бути недоступними або знищеними. Комісії анґажовані і приходять до суперечливих висновків. Місцеві мешканці нічого не знають, можуть пригадати хіба що якісь військові навчання. Навіть спосіб розстрілу вже знайдених жертв може тлумачитися як завгодно прихильниками різних версій.

У ту страшну добу кілька десятків людей без родин і постійного місця проживання могли зникнути безслідно і без пам’яті. Люди могли тільки бачити наслідки. Тоді і виник міф. Але міф, хоча і не факт, це не неправда.

[polar-bird.livejournal.com]

Катинський розстріл відповідав би як мінімум пункту б), а як максимум - пункту а)

останній (себто відносно точну дату) можна було б визначити за останніми відправленими листами.

до визначення б) про Катинський розстріл ніхто й не говорив.

[maksymus.livejournal.com]

Те, що німці розкопали похвовання, це випадковість. А тепер уявіть, що залишилося б у пам’яті поляків, якби не знайшли. Якийсь непевний міф і безперечний факт зникнення тисяч людей. І то, поки при Горбачові не оприлюднили особову папку, могли все заперечувати, перекидаючи на відсутність документів.

* * *

Дуже обережно, беручи до уваги обставини епохи, і варто говорити про трагедію українських мандрівних жебраків, як частину трагедії українського народу.

Вам тут кидали посилання на Черемського. Він ніяких прямих свідчень з’їзду чи розстрілу не знайшов. Проте зібрав документи влади з 20-х років про організацію процесу реєстрації жебраків, про прирівняння до жебраків кобзарів, циркуляр 25-го про облік нищенствуючих, про підготовку з’їду ще 27-го, навів тогочасні газетні замітки з цькуванням кобзи як відсталого інструменту та кобзарів як націоналістичних елементів, зібрав кілька народних переказів про цей республіканський зліт.

Міф добре документований, як для міфу. Ще кілька подібних спогадів «закликали на якусь збірку і всіх їх знищили» записав Мейс (опубліковані в збірці спогадів «Великий голод в Україні»). Свій варіант леґенди записав Д. Шостакович: «И слепые поверили. Со всей Украины, из маленьких, всеми забытых сел, приползли на свой Первый съезд. Сошлось их довольно много, говорят, несколько сотен человек. Это был живой музей. Живая история страны. Все ее песни. Вся ее музыка и поэзия. А их почти всех расстреляли. Почти всех этих несчастных слепцов».

[polar-bird.livejournal.com]

"Те, що німці розкопали похвовання, це випадковість. А тепер уявіть, що залишилося б у пам’яті поляків, якби не знайшли. Якийсь непевний міф і безперечний факт зникнення тисяч людей."

навряд чи в такому разі хтось би всерйоз припустив, буцімто всіх офіцерів ВП запросили на бал-маскарад у Мурманську, а потім пустили в маскарадну залу газ. це якщо проводити аналогії.

[maksymus.livejournal.com]

Коли поляки зникли, пішли чутки, що їх зібрали і в Білому морі потопили разом.

"Глядя на отдаляющийся берег, - рассказывает Гонщецкая, - я почувствовала вдруг непреодолимую тоску по свободе, родине, мужу, вообще по жизни, - и заплакала. Неожиданно передо мной появился молодой русский из экипажа баржи и спросил: - Ты чего ревешь? - Я плачу над своей судьбой. Разве и этого у вас нельзя, в вашем "свободном" государстве? Я плачу над судьбой своего мужа... - А кем он был? - Капитаном, - ответила я. Большевик язвительно засмеялся. - Ему уже слезы не помогут. Здесь потоплены все ваши офицеры. Здесь, в Белом море. Он стукнул каблуком по палубе. Затем он, ничуть не смущаясь, рассказал, что он лично участвовал в конвое, транспортировавшем около 7 тысяч человек, и что среди них было много бывших служащих польской полиции и офицеров. Тянули две баржи. Когда вышли в открытое море, баржи отцепили и затопили. "Все пошли ко дну", - закончил он и ушел". Случившийся рядом старик из экипажа баржи, дождавшись ухода энкаведиста, полностью подтвердил его слова. (Абаринов, "Катынский лабиринт")

Леґенда ж мала бути правдоподібна. А про обманний з’їзд кобзарів і розстріл досить правдоподібна. Бо повинна була пояснити масове і за мірками людської пам’яті одночасне зникнення цілої групи людей, розкиданих по всій Україні і таких, що ведуть мандрівне життя.

[polar-bird.livejournal.com]

так от, потоплення в Білому морі - не факт, а Катинь - факт. саме тому я й написав 4 пункти.

[polar-bird.livejournal.com]

"А про обманний з’їзд кобзарів і розстріл досить правдоподібна." - не правдоподібна з точки зору нашого часу. Тоді ж люди не знали, що місця для страт є в кожному обласному центрі, а не лише у Харкові.

Та й, судячи з наведеного вище свідчення, всі бачили, як кобзарів банально хапають на базарах, замість вручати їм запрошення на з'їзд.